Не хочеться применшувати важливість завдань і працю тисяч трудівників лісової галузі. Безумовно, вона потрібна людському суспільству. Але окрім неї мають право на існування і ряд інших галузей народного господарства і навіть такі, як охорона навколишнього природного середовища і заповідна справа.

     Миколаївщина, яка знаходиться в основному в степовій кліматичній зоні, в свій час зазнала тотального розорювання, а місцями перевипасу худоби. Корінні природні комплекси, в мізерних розмірах, вціліли тільки в важкодоступних для сільського господарства місцях. Це степові балки, обривисті береги річок та лиманів, піщані кучугури, заболочені території. По іронії долі, саме в цих місцях проводяться активні роботи по лісорозведенню, і все було б добре, якби лісова галузь враховувала безцінність збереженої до наших днів дикої фауни і флори. Закони України та інші нормативні документи вимагають цього, але на практиці все залежить від людей, спеціалістів, законопослушності і просто людської порядності. На жаль, деякі провідні спеціалісти лісової галузі Миколаївщини своїх стереотипів міняти не збираються, комплексній підхід до вирішення ряду проблем охорони, довкілля для них неприйнятний.
     В останній час лісівники активно займаються дезінформацією громадськості Миколаївської області. Серія замовних статей, спрямованих проти об'єкту природно - заповідного фонду України — регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса", колективу парку та директора, появилися в обласних газетах, на телебаченні, радіо, що потребує витрат чималих коштів, мабуть, не особистих.
     Вони намагаються відбілити свою не завжди екологічно безпечну діяльність, перевести стрілки на когось за свої прорахунки і бездіяльність, багаторічні порушення технології вирощування і догляду за лісом, що призвели до двох грандіозних пожеж на Кінбурнській косі, астрономічних збитків, завданих біорозмаїттю та навколишньому середовищу.
     Факти свідчать про те, що і унікальна природа Кінбурнської коси зазнає масштабної руйнації від методів та наслідків господарювання лісництв. Причому ця діяльність проводиться за природоохоронні кошти які виділяються на заходи по рятуванню природи. Аналогічні руйнації лісогосподарювання здійснює і в інших унікальних куточках Миколаївщини, довершуючи знищення рідкісних видів рослинного і тваринного світу, занесених в Червону Книгу України і навіть в Європейський та Світовий Червоні списки, на вцілілих природних ділянках степу по балочках, прибережних зонах лиманів та інших місцях, раніше недоступних плугу сільськогосподарників. На жаль, не зупиняє цієї руйнації надання деяким із цих унікальних куточків статусу об'єктів природно-заповідного фонду України: регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи. Земля на цих об'єктах не вилучається з лісового фонду, перед яким стоять інші завдання.
      Чому раптом так лихоманить лісівників? Це є чергова спроба використати тимчасовий збіг обставин в органах влади, знищити або прибрати до своїх рук природо-заповідну організацію, яка перешкоджає творити вигідні оборудки, та не дати можливості підняти заповідний статус Кінбурна шляхом створення в 2007-2009 рр. національного природного парку.
      З 2004 р. Очаківський лісгогосп є одним із ініціаторів розширення меж сіл Покровка та Покровське, які прилягають до берега Чорного моря, за рахунок 256 га земель держлісфонду. Колись держава надала ці землі лісникам та виділила чималі кошти для їх заліснення, їх залісили і хочуть вигідно передати (розпродати) в інші руки. Поїдьте в Коблево і подивіться, які за декілька років серед лісу повиростали бази відпочинку, котеджі. Невже за так? Лісівникам захотілося ПОВТОРИТИ щось подібне і на Кінбурнській косі. У випадку затвердження проекту розширення меж сіл земля буде виділятись за участю лісівників. В сьогоднішньому ринковому еквіваленті роздача цих лісових земель оцінюється в 40 МЛН. ДОЛАРІВ. Навіть якщо з цього "пирога" ловити крихти і це буде непогано.
      Ми виступили проти такої авантюри і на нас обрушився шквал наклепів зі сторони сил, зацікавлених в реалізації цього проекту.
      Майстрами по розповсюдженню брехні, перекрученню окремих фактів, обливанню брудом показали себе заступник начальника обласного управління лісового господарства Гурко А.А. який нахваляється богомольством у секті, директор ДП "Очаківське лісомисливське господарство" Паламарюк П.М та и сам начальник управління Сірик А.А.
      Їм не подобаються висновки екологічної експертизи 1995р. по проекту лісовпорядкування Василівського лісництва. Ці висновки ніяким чином не забороняли реалізацію проекту протипожежного влаштування в лісах 1998 р. Згідно з актом комісії управління, екології від 29.01.2002 р. по протипожежному проекту Очаківському ДЛМГ планувалося влаштувати 20 км 410 м протипожежних розривів та 256 км 880 м протипожежних коридорів. В чотирьохрічний період з 1998-2001 рр. влаштовано лише 2,4 км протипожежних коридорів, що складає 0,9% від обсягів планування. Ось що посприяло масштабним пожежам. Невиконання протипожежного проекту на момент пожежі раніше лісівники пояснювали відсутністю належного фінансування. Сьогодні ж намагаються перевести стрілки в сторону експертизи та парку. Документи і факти свідчать про інше.
      Багато речей списали на пожежу, умови для якої самі і створили. Пожежа знищила сліди безгосподарності і порушень технологій догляду за лісом, накопиченню порубкових залишків упродовж десятиріч в великих об'ємах. Цей факт також констатує комісія Мінприроди в 2006р.
      Але з часом виявилось, що в пожежах особливої трагедії для лісівників немає. Для того щоб стати стабільним передовиком лісогосподарського виробництва серед подібних лісництв в Миколаївській" області, необхідно щоб ліс час від часу... горів. До великої пожежі 2001р Очаківське лісомисливське господарство вело злиденне існування на момент пожежі в наявності було по 20 л. бензину ї дизпалива. З трьох пожежних автомобілів міг їхати тільки один, колісний трактор не то що плуга, сам себе не міг тягнути. Інше життя настало після пожежі. Бюджет виділив значні кошти на порятунок лісу.
      Появилось вдосталь нових тракторів, автомобілів, мобільних засобів зв'язку. Появились дошки, бруси, дрова в результаті переробки деревини зі згарища і не тільки, торгівля якими також дає чималий оборот коштів. Все це нагадує стару радянську приказку: Крадіжка в державному магазині — свято для продавця.
      В цих нових економічних умовах гендиректор "Миколаївлісу" Сірик А.А. зробив ставку на людину своєрідного складу. Так появився новий директор Очаківського лісгоспу Паламарюк П.М., а з ним і інші нові працівники. Лісничим Кінбурнського лісництва поставлений родич, чоловік сестри Паламарюка П.М., Антипченко А.А., який не має спеціальної освіти, проте для нього витіснили з цієї посади освічених людей. Своя людина в ключовому лісництві, особиста вірність і надійність важливіші, ніж люба грамота. В підпорядкування Антипченка А. А. потрапили кадри з вищою академічною лісогосподарською освітою. Посаду механіка лісництва займає дружина Антипченка А.А., також без освіти в технічному відношенні. До того ж Паламарюк та Антипченко — старі партнери по бізнесу. Адже у свій час вони скупили обладнання з колгоспної лісопилки села Крива Балка і заснували свою приватну лісопилку. А тут вдалося отримати величезні обсяги стоячої на корені деревини. Завдання цих двох майстрів по розпиловці лісу таке: перепиляти на Кінбурнській косі все, з чого можна зробити дошки, бруси і на худий кінець дрова. З цієї точки зору вони і сприймають ліс, який їх попередники ростили понад 40 років. Існуючий ліс за 5 років значно порідів, а що залишиться через наступні 5 -10 років?. Для гарантованого здійснення цих план Паламарюк П.М плекає надії по взяттю кращих масивів лісу в багато річну оренду і особливо активізувався ставши секретарем комісії по екології Миколаївської облради. Він намагається прибрати з допомогою комісії усіх і вся, що заважає реалізації вигідних для нього справ, і насамперед зробити об'єкт природно-заповідного фонду України - регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» своїм, кишеньковим. І що із цього мають та будуть мати кінбурнчани? Може, чималі кошти за продану деревину повертаються на розвиток та процвітання віддаленого від материка Кінбурнського краю? Нічого подібного! Директор лісомисливського господарства в Очакові та його приближені процвітають безсумнівно.
      Дивним виглядає кураж зі сторони провідних спеціалістів в Миколаївського обласного управління лісового господарства та очаківського лісомисливського господарства про незнання ними рідкісних видів флори і фауни. Вони просто не бажають, бачити їх у природі та. забезпечувати їх збереження для майбутніх поколінь людей, демонструючи звичну байдужість до проблем охорони довкілля. А що говорити за низову ланку Кінбурнського лісництва, лісничий якого тільки розпочав заочне навчання в технікумі? Закон України "Про Червону книгу України" та новий Лісовий кодекс в ст.ст. 19, 85 вимагають іншого ставлення до цієї проблеми. Вони вимагають ведення лісового господарства методами, які забезпечують збереження рідкісних, видів рослинності і тваринного світу. Невиконання вимог цих законів буде мати тяжкі наслідки. Наші звернення до лісівників по наданню допомоги у виявленні особливо цінних природних комплексів, картуванню місць знаходження рідкісних видів флори і фауни так і не знайшли відгуку, вони відмовились надати картографічні матеріали проекту лісовлаштування. Орієнтовна ціна від знищення рідкісних видів флори і фауни, які занесені в Червону Книгу України, в Європейський та Світовий Червоні списки - в процесі лісогосподарювання тільки в межах Кінбурнського лісництва за 2006 складає понад 1 млн. гривень. Не подобається їм звернення в органи Мінекобезпеки, прокуратуру та інші заходи, вжиті дирекцією парку по збереженню наявного біорозмаїття та рідкісних видів.
Лякаючи людей степовим національним парком, репресіями з боку служби охорони парку, пустелею та іншими міфами, лісівники сподіваються і надалі виступати в ролі отаких мічурінців та перетворювачів природи Кінбурна й інших унікальних куточків Миколаївщини за рахунок чималих бюджетних коштів. Чи дозволять державна екологічна служба, природоохоронна прокуратура та екологічна громадськість і далі нищити за лишки безцінної дикої флори і фауни регіону? Мабуть, не дозволять.
     Сьогодні лісівники ставлять під сумнів та ігнорують майже всі нормативно-розпорядчі документи, прийняті обласною владою з питань створення парку, затверджених правил охорони та функціонування РЛП Кінбурнська коса.
Але ж розпорядження облдержадміністрації готувала не дирекція парку, а спеціалісти облдержадміністрації, юристи, візували начальники управлінь, підписали губернатори Кінах А.К. та Круглов Н.П. На жаль, правонаступники інколи дозволяють топтати, ставити під сумнів, та не виконувати ці розпорядження лісівниками. Паламарюк П.М, звинуватив мене у "випарюванні" значних розмірів бюджетних коштів і особливо 50 тис. доларів на купівлю біотуалетів та закликає компетентні органи провести відповідні перевірки. Задумуєшся, чи достатньо у нього здорового глузду, чи його засліпила ейфорія депутатської величі та недоторканності. Невже бюджет виділяє кошти у доларах? Дорогий читачу, газета "Південна правда" в 2004 р. опублікувала замітку Кузнєцова А.А., в якій розповідалося про надання грантів на еколого-освітні та природоохоронні заходи громадським екологічним організаціям півдня України (на Одеську, Миколаївську, Херсонську області та Крим) міжнародним екологічним фондом загальним обсягом 50 тис. доларів. За один із цих грантів Миколаївською громадською екологічною організацією на базі відпочинку "Крута осип", що знаходиться на Кінбурнській косі, побудовані локальні очисні споруди. Але причому тут я і парк, який є державною, а не громадською установою і ми не мали жодного відношення до цих грантів. Невже по цій замітці в газеті можна зробити висновки про прихоплення доларів? Думаю, що суд оцінить докази Паламарюка П.М.
     Компетентним органам краще зацікавитись і дати оцінку використання коштів лісовим господарством. Так, в кінці 2005р. Сірик А.А., начальник Миколаївського управління лісового господарства, звернувся в облдержадміністрацію з проханням надати фінансову допомогу для порятунку лісів області. Було прийняте відповідне розпорядження по виділенню коштів з обласного фонду охорони навколишнього середовища в сумі 224 тисячі гривень. За декілька днів до закінчення року Сірик А.А. переадресував всі ці кошти в повному обсязі вірнопідданому Паламарюку П.М., який тут же успішно їх освоїв нібито на ліквідацію захаращеності в лісах Кінбурна. За декілька днів до кінця фінансового року такі обсяги робіт можна, мабуть, виконати тільки за допомогою чарівної палички. І В ТОЙ ЖЕ ЧАС лісгоспі появляється дорого іномарка «Джип», приблизно такої ціни. Не зрозуміло, хто дозволив бюджетній організації, яка нібито потерпає від нестачі коштів по догляду за лісом, купувати таку дорогу іграшку?. Якщо це від лісогосподарських доходів, то чому ці кошти ідуть на обслуговування однієї людини, а не повертаються на соціальне забезпечення сіл Кінбурнської коси. Дві тисячі гривень які перераховуються Покровській Сільській Раді - дужа мізерна подачка від розрахункових надходжень. Зі слів голови райради Росинця О.Ф., сільрада щорічно втрачає біля 2 млн. гривень доходів від податку на землю, від якого, до речі, лісове господарство звільнено. При мовчазній згоді Покровського сільського голови ця подачка розтрублюється по всіх інстанціях, як значний благодійний внесок лісгоспу на соціальний розвиток сіл. В іншому випадку Паламарюк П.М - так високо цінує свою персону, купивши за бюджетні гроші дорогого Джипа, що дозволено тільки вищим посадовим особам держави, а його начальники та контролюючі органи дивляться на це крізь пальці. В той же час майже кожний переїзд через Дніпровсько - Бузький лиман жителів Кінбурнської коси в Очаків відбувається в суперекстремальних умовах, на плавзасобах, які не витримують критики і рано чи пізно може мати, не дай Бог, трагічний кінець.Чи, може, вирішення цього питання не обов'язок обласного депутата?
     Шукаючи земельні ділянки та приписавши мені гектари, лісівники знову ж таки намагаються за всяку ціну заляпати мене брудом. В 1986 р. я з сім'єю переїхав на постійне проживання на косу, де ми і купили сільську хату з існуючою присадибною ділянкою. А парк, як відомо, був створений лише в 1992 р. Самі же Сірик А.А., Паламарюк П.М. і Антипенко А.А отримали в 2003-2004 р на Кінбурнській косі земельні ділянки під індивідуальне будівництво житлових будинків для постійного проживання. Ділянки отримали в престижному місці, недалеко від моря, на Ковалівці, але тут же вигідно їх продали, мабуть в надії отримати чергові ділянки. Паламарюк П.М вчинив оборудку з, міжнародним університетом розвитку людини "Україна", а Сірик А.А з колегою, начальником Рівненського управління лісового господарства. На днях, за 25 тис., зелених продав землю і Антипченко А.А. Отакі захисники і постояльці Кінбурна. По аналогії звинувачень, хотів би спитати у Сірика А.А., якими землями володіє його перша дружина на продовженні Кінбурнської коси, у Цюрупинську. Приємно?
     У Начальника Миколаївського управління лісового господарства Сірика А.А. є притча, яку він часто полюбляє розповідати. Суть притчі - якось при царі Петру 1 зайшла мова про "жалованьє" лісникам. Цар розпорядився: "Жалованиє платить небольшое, ибо лесное дело єсть дело воровское".
     Природа знає краще, ніщо не дається даром, все зв'язано з усім - констатує закон екології Б. Коммонера. Природа сама зробить те, що потрібно! Адже на сусідніх територіях, яку не прасували гусеничні та колісні трактори лісників, витрачаючи ПММ та інші ресурси, виявляється, також відновився степ і місцями росте ліс природний, який значно цінніший та має ряд переваг в умовах сухого Кінбурна. Врешті-решт на цей ліс не потрачено і не тратиться жодної копійчини Роздування пісків, яке спостерігалося у минулому тисячолітті, також було творінням людини. Тисячні гурти овець та іншої худоби, перевипас, що співпав з засушливим циклом клімату, стали причиною цих процесів. Сьогодні цих загроз немає. Дайте природі Кінбурна спокій!!

Зиновій ПЕТРОВИЧ,
директор регіонального
ландшафтного парку
"Кінбурнська коса".

---

---

Правила игры в реальной жизни

Уникальность Кинбурской косы, что на Николаевщине, заключается не только в не тронутом промышленностью морем или чистейшем воздухе. Не только в отсутствии дорог с твердым покрытием и наличии песчаных дюн, не отдельно в орхидном поле на 60 га, где орхидеи произрастают по 30-100 цветов на одном квадратном метре. Не славен также Кинбурн и 800 жителями в двух селах, Покровке и Васильевке, раскиданными хуторками по всему узкому перешейку 18 тыс.га косы. И даже 150 видов флоры и фауны, занесенных в Красную книгу, самостоятельно не отражают всей ценности этого нетронутого уголка природы. Все в комплексе – то, что и называется Кинбурской косой – представляет неоценимое достоинство Украины. Однако в последние годы как-то очень хочется власть предержащим перевести духовные понятия в утилитарные потребности.
Давно обещанное областной властью нахождение выхода из созданного самими же клубка проблем по Кинбурну – превратилось в очередной блеф. Декларации власти в очередной раз могут оказаться пустыми звуками, а жители Кинбурна и, главное, природа – в проигрыше. 16 марта 2007 года на IX сессии Николаевского областного совета депутаты приняли «Схему функционального зонирования территории регионально-ландшафтного парка «Кинбурнская коса». Документ, призванный успокоить все горячие головы и примирить враждующие стороны. А сторон в этом конфликте немало. И интересы их – диаметрально противоположные.
Конкуренция хороша на расстоянии
Хрупкая экосистема Кинбурна чем-то (на подсознательном уровне) напоминает «Зону» Андрея Тарковского из фильма «Сталкер». Там так же, как и в «Зоне» все непостижимым образом меняется, приобретает новую форму и значение. Но, главное, что на Косе люди проявляются во всей своей истинной красе. Обнажается душа, скрытое становится явным, потаенные мысли показываются в реальном действии. Вот, скажем, один из активистов общественного движения «Кинбурн-Жизнь» - николаевский бизнесмен, депутат горсовета, владелец рынков и ряда других не самых экологически чистых видов бизнеса, собственник приличного участка на косе Анатолий Дюмин – пообещал помочь местной школе. Помог, называется. Привез в Покровку старую неработающую «Волынь». Мужики мучились-мучились, потом плюнули да и оттянули металлолом на колесах под забор «благодетеля». Единственно, чем помогает в очищении природы депутат Анатолий Дюмин, так это закупкой для исключительно собственных малых и больших нужд дорогого французского очистного оборудования. Правда, стоит этот коллектор на огражденном участке рядом с «краснокнижной» березой, ставшей обычной «частной собственностью». Заботой об очистке не может похвастаться другой основатель общественной организации, собственник базы отдыха «Крутая осыпь» Вадим Костырко, канализация которой в неочищенном виде идет в открытый грунт. Отличие кинбурнской земли еще и в том, что там полностью отсутствует заградительный шар глины, камня и т.д., в результате чего сточные канализационные воды попросту растворяются в нижних слоях чистейшей воды. Когда идет зарабатывание денег, нет времени для трезвой оценки нанесенного природе ущерба. К сожалению, организация «Кинбурн-Жизнь» со всеми своими красивыми лозунгами о сохранности природы преследует только меркантильные интересы ее отцов-основателей. Правильные слова о нетронутости заповедных зон и сохранении для потомков девственной природы на поверку оказываются ширмой для заработка и отсечения лишних претендентов на их деньги. Им конкуренция не нужна.
В 1992 году по решению сессии Николаевского облсовета народных депутатов от 15.10.92г. создается регионально-ландшафтный парк «Кинбурнская коса» общей территорией - 17890,2 га. Проблема тогда скрывалась в размытости границ населённых пунктов и заповедных территорий с неопределённостью функций РЛП по охране окружающей среды. Но тогда еще статус Косы как РЛП не вызывал такого ожесточенного противостояния между коренными жителями и «варягами». До начала нового тысячелетия земля Косы не стоила ничего. Сейчас говорят о $2000 за «сотку». Но реальная цена намного выше, настаивают эксперты. И обнаружится она только на аукционах. Уже в 2003 году Покровский сельсовет выделяет под строительство около 300 участков. А вообще, по оценкам экологов, более 700 участков ушло на строительство «частных домов», за стенами которых скрываются нелегальные пансионаты. Непродуманно, при отсутствии планов застройки, начинается хаотичное строительство. Рушится создаваемый тысячелетиями хрупкий баланс экосистемы. Многотонные машины со стройматериалами уничтожают травяной покров. Построенные дома «нового типа» своей канализацией постепенно отравляют близлежащие к поверхности грунтовые воды. Уничтожаются «краснокнижные» растения.
Игра прежде всего
25 января 2006 года на “круглом столе”, посвященном проблемам Кинбурна, начальник управления экономики Светлана Карпий сообщила о существовании компромиссного документа, «Проекта организации территории», который устраивает все стороны конфликта – администрацию РЛП, Очаковский райсовет и лесхоз. Но на обсуждение Проекта не приглашали ни представителей экологических организаций, ни мнение самих людей во внимание не бралось. Уже тогда областная государственная администрация не считала 800 жителей Косы стороной конфликта! Как будто их и не было. Тогда стало понятно, чьи интересы будут отстаиваться. За красивыми словами о государственной целесообразности и болью о судьбах «несчастных» жителей кинбурнских сел, оторванных от цивилизации – стоял прагматический интерес заработка «курортных» денег на самобытном уголке природы. Глава Николаевской областной администрации Александр Садыков, в недалёком прошлом - банкир, считает, что представления об уникальности Кинбурна в Николаеве и на самой Косе разные, но негативные последствия от принятия «Схемы зонирования РЛП» могут быть только в случае ослабления контроля за установленными правилами игры. Чиновники почему-то выбрали именно эту формулировку, по их мнению наиболее близко подходящую к решению проблем. Почти как на биржевых торгах, только ценой игры «быков» и медведей» выступают живые люди. Но государственные служащие, кажется, этого уже не замечают. У них своя игра…
Решением сессии областного совета 16 марта 2007 года границы сел в курортной зоне Николаевщины земли регионально-ландшафтного парка «Кинбурнская коса» расширено на 140 гектаров. Начальник управления экономики Светлана Карпий представила «Схему функционального зонирования территории РЛП «Кинбурнская коса»», согласно которой 720 га отводятся заповедной зоне, земли рекреационного назначения займут 434 га, к зоне регулированной рекреации будут относиться 239 га. Орхидное поле в размере 60 га останется нетронутым, а вот площадь населённых пунктов увеличится на 140,17 га и в общей сложности будет составлять 1052 га. В целом, на хозяйственную зону РЛП выделяется 9247,83 га, включая 8244,28 га земли гослесфонда. И среди приехавших на сессию депутатов Покровского сельсовета и у депутатов облсовета единодушия в данном вопросе не было. Предлагались два варианта: отведение дополнительной территории сельским громадам ввиду потребностей местных жителей и отказ от расширение из-за последующей массовой застройки заповедных территорий пансионатами и домами отдыха, что повлечет к неминуемой гибели хрупкой экосистемы Кинбурна. Каждая сторона считала, что именно ее вариант принятия решения будет единственно верным, целесообразным и полезным местным жителям, государству и сохранению редких видов флоры и фауны. После длительного обсуждения за предложенное областной администрацией решение проголосовали 87 из 105 присутствующих депутатов.
Большой обман для депутатов облсовета
Выступающий на сессии облсовета председатель Покровского сельсовета Григорий Агафонов с горечью заметил, что уникальность Кинбурна чиновники и бизнесмены замечают только в летний период, а зимой – когда дорог нет, все заметено снегом, единственная связь с «Большой землей», катер на Очаков не ходит, роженицы за неделю выезжают в областной центр, так как медицинской помощи не дождешься – о Косе вновь забывают… Жители остаются один на один со стихиями природы и элементарными проявлениями цивилизации. Предложенный администрацией Проект зонирования председатель сельсовета одобрил, назвал мудрым и сказал, что жители его давно именно таким и видят. Однако эти самые жители считают иначе. 158 подписавшихся обитателя Косы в своем обращении к депутатам взывают к их сознанию и совести председателя облсовета Татьяны Демченко. К губернатору, назначенцу-временщику в области, у них ни веры ни доверия не наблюдается. По их мнению, Кинбурн для Александра Садыкова представляет исключительно предмет удачной сделки, а вот на своих избранников они полагают последние надежды. Как оказалось, никакого мнения у жителей Кинбурна по распродаже заповедных земель никто не спрашивал, общественных опросов не проводили, всё решили за их спиной и в обход здравого смысла. Стремление областной администрации из нетронутого цивилизацией уголка природы сделать рядовой курорт «аборигенами» не приветствуется. Они уже сейчас могут вкусить вполне аммиачный привкус навязанной «цивилизации» в своих колодцах. А что будет, когда еще как минимум на 500 участков придут новые хозяева со своим видением обустройства отдыха?
Председатель общественного совета при госуправлении охраны окружающей природной среды Олег Деркач выразил позицию экологической общественности. Крайнюю озабоченность у экологов вызывает прежде всего необоснованное расширение границ населённых пунктов на 140 га с изъятием этих земель из природозаповедного фонда а также а также выделение особо ценных земель на побережье Черного моря в размере 434 га под строительство баз отдыха. Это может привести к потере природной самобытности и ценности Кинбурнской косы. Подобное отношение к национальному достоинству диктуется элементарным желанием чиновников от государства любой ценой получить доступ к продаже ценных земель. Широкомасштабным дезинформированием населения назвал эколог этот Проект зонирования и просил депутатов его не поддерживать до полного и всестороннего изучения и широкомасштабных обсуждений со всеми заинтересованными сторонами. В своих последующих комментариях по поводу принятого сессией решения об увеличении границ сел на 140 га Олег Деркач называет большим обманом и манипуляцией: эта земля взята из фонда лесхоза и единственным хозяином, имеющим право на ее использование, является государственная администрация. Получается, что не от воли депутатов сельсовета будет зависеть, что сделать и как распорядиться этими участками, а непосредственно от пожеланий губернатора. Будущие собственники должны будут заплатить компенсацию лесному хозяйству 240 тыс.грн. за один гектар, 60% из которых пойдут в сельсовет, а остальные – райсовету и облсовету. Но разве это реальная цена?
Начальник Николаевского управления лесного хозяйства Андрей Сирык приветствует подобное начало процесса по разграничению зон влияния на территорию РЛП. Хоть и называли лесхоз стороной конфликта, однако выслушать на сессию его представителя то ли пригласить забыли, то ли не захотели. Главный лесник области считает, что действия руководства РЛП с самого начала были направлены не на сохранность природы, а как раз для решения своих меркантильных проблем. Сразу же после отведения земли директор РЛП «Кинбурнская коса» Зиновий Петрович (также основатель и активист общественного движения «Кинбурн-Жизнь» - авт.) вместо активной деятельности по сохранению парка обращается в Московский градостроительный институт с целью подготовки документации для генерального плана застройки. Согласно ей, из Кинбурна собирались сделать эдакие «Нью-Васюки» с аэродромом, трамвайной веткой, 11-ти этажными пансионатами и базами отдыха, мощными автострадами и соответствующей инфраструктурой. За 15 лет существования РЛП проект парка так и не сделан. Все эти 15 лет лесхоз просто не имеет право садить на Косе лес, ухаживать за ним, уберегать от вредителей. И все это время лесничество воюет за свое законное право – заниматься своим делом и выполнять прямые функции. И именно сейчас это может произойти. Рассказы о том, что жители Кинбурна отрицательно относятся к высадке леса – глупые фантазии. За 15 лет люди от регионально-ландшафтного парка не увидели никаких подвижек в их сторону: рабочих мест не создано, защитить от неконтролируемой застройки также никто не спешил…
Заместитель главы Николаевской ОГА Сергей Исаков считает, что нежелание за 15 лет разработать план территории РЛП только на руку тем, кто в «мутной воде» легко живет. А живут легко – лесники, у которых деятельность хоть и ограничена, но близка к вседозволенности; сельсовет, раздающий земли; застройщики и жители Косы. А все из-за неопределенности границ разрешенного строительства. Главную заслугу созданной группы для разработки данного Проекта Сергей Исаков видит в том, что интересы всех заинтересованных сторон – учтены.
Жительница села Покровка и депутат местного совета Галина Губарева передала депутатам облсовета народный наказ: землю не выделять, коттеджей не возводить. У них там и без этого проблем хватает, только на них государство внимания не обращает. Кинбурн чиновников только летом интересует… Депутат Покровского сельсовета Александр Кононов, напротив, привез в областной центр возмущение коллег по четырехлетнему мораторию на выдачу земли. Люди женятся, дети рождаются, им бы расширятся в хозяйствах. Ан, нет. И пока вдалеке от Кинбурна ломаются чиновничьи копья, страдают живые люди. Им нужно строиться, а не дают. 400 заявлений о выделении земли под застройку находятся в местном совете. Но депутаты не могут удовлетворить людей. Отсутствие нормальной дороги также не играет на руку местным жителям. Стихийные свалки превращают Косу в мусорник. И эти проблемы должны решаться принятием «Схемы зонирования» с последующим расширением границ сел.
P.S. Надежда умирает последней
Единственные в Украине нерестилища сазана и карася, кефальные озера, гнездовья перелётных птиц на европейском миграционном пути, розовые пеликаны, природные дубовые посадки, орхидное поле, Волыжин лес, Ковалёвская сага, сотни других «краснокнижных» растений и животных – что останется в результате хозяйствования человека? Ведь на Кинбурне собраны элементы от джунглей до полупустыни. Будет ли сохранена для потомков та природа, о которой не все родители своим детям рассказать смогут? Или будет создан рядовой курорт со средними ценами для массового туриста с разрушением в течение короткого срока установившейся экосистемы Кинбурна? Именно за это сегодня в ответе и областной совет, и областная государственная администрация, и непосредственно Николаевский губернатор Александр Садыков. Именно их имена будут вспоминать потомки. Пока же принято только решение по зонированию и утверждение Технического задания на разработку Проекта организации территории РЛП «Кинбурнская коса», что означает – до принятия градостроительной документации использование земли на отведенных 140 га земли невозможно! Исключительное право на приватизацию своих участков имеют только проживающие на Кинбурне 800 человек. На основании одобренного депутатами Технического задания, выполнение которого ожидается к концу 2007 года, этими же депутатами будет приниматься окончательный Проект. За этим последует санитарно-эпидемиологическая и экологическая экспертизы. Это уже будет уровень Минздрава и научно-исследовательских институтов.

Олег Криницкий, УПП
Миколаївський регіон
23.03.2007
---